МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Н А К А З

03.03.2004 N 20/5

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 березня 2004 р.
за N 283/8882

Про затвердження Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України

( Із змінами, внесеними згідно з Наказами
Міністерства юстиції
N 40/5 ( z0644-04 ) від 24.05.2004
N 33/5 ( z0373-05 ) від 07.04.2005
N 88/5 ( z0905-05 ) від 15.08.2005 )

З метою приведення нормативно-правових актів Міністерства
юстиції України у відповідність до чинного законодавства України
Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних
дій нотаріусами України (далі - Інструкція), що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства
юстиції України від 14.06.94 N 18/5 ( z0152-94 ) "Про затвердження
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України", зареєстрований у Мін'юсті України 07.07.94 за N 152/361
(із змінами і доповненнями).

3. Директору Департаменту у справах цивільного стану громадян
і нотаріату (Павлова Л.М.) надіслати Інструкцію Головному
управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським
управлінням юстиції для застосування в роботі та доведення до
відома нотаріусів.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра юстиції України Єфіменка Л.В. та директора Департаменту у
справах цивільного стану громадян і нотаріату Павлову Л.М.

Міністр О.В.Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції
України
03.03.2004 N 20/5

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 березня 2004 р.
за N 283/8882

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України

( У тексті Інструкції слова "Єдиний реєстр заповітів та
спадкових справ" у всіх відмінках замінено на слова
"Спадковий реєстр" у відповідних відмінках згідно з Наказом
Міністерства юстиції N 33/5 ( z0373-05 ) від 07.04.2005 )

ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на
нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах,
державних нотаріальних архівах (далі - державні нотаріуси) або
займаються приватною нотаріальною діяльністю (далі - приватні
нотаріуси).

2. Відповідно до Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ),
Цивільного ( 435-15 ) та Сімейного кодексів України ( 2947-14 )
державними нотаріусами вчиняються такі нотаріальні дії:
1) посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності,
шлюбні договори та ін.);
2) уживаються заходи до охорони спадкового майна;
3) установлюється опіка над майном фізичної особи, яка
визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце
перебування якої невідоме;
4) видаються свідоцтва про право на спадщину;
5) видаються свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя;
6) видаються свідоцтва про посвідчення та про прийняття на
зберігання секретних заповітів;
7) видаються свідоцтва виконавцям заповіту;
8) оголошуються секретні заповіти;
9) видаються свідоцтва про придбання майна з публічних торгів
(аукціонів);
10) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах
держнотконтори, приватного нотаріуса;
11) накладається заборона відчуження житлового будинку,
будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража,
земельної ділянки, іншого нерухомого та рухомого майна, майнових
прав;
12) засвідчується правильність копій (фотокопій) документів і
виписок з них;
13) засвідчується справжність підпису на документах;
14) засвідчується правильність перекладу документів з однієї
мови на іншу;
15) посвідчується факт, що фізична особа є живою;
16) посвідчується факт перебування фізичної особи в певному
місці;
17) посвідчується тотожність фізичної особи з особою,
зображеною на фотокартці;
18) посвідчується час пред'явлення документів;
19) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим
фізичним і юридичним особам;
20) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
21) вчиняються виконавчі написи;
22) вчиняються протести векселів;
23) пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата
чеків;
24) вчиняються морські протести;
25) приймаються на зберігання документи;
26) засвідчується справжність електронного цифрового підпису
на документах (за наявності технічної можливості роботи з
електронними документами).
Законодавством України на нотаріусів може бути покладено
вчинення й інших нотаріальних дій.

3. Приватні нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, передбачені
пунктом 2 цієї Інструкції, за винятком:
1) видачі свідоцтва про право на спадщину;
2) видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному
майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;
3) ужиття заходів до охорони спадкового майна;
4) видачі свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач
не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від
виконання заповіту чи був усунений від його виконання.

4. У державних нотаріальних архівах видаються дублікати
документів і засвідчується правильність копій (фотокопій) і
виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів, а
також скасовуються заповіти, довіреності, розриваються
(припиняється дія) договори довічного утримання, ренти, спадкові
та інші договори, знімається заборона відчуження або здійснюється
її перереєстрація.

5. Нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України з
використанням спеціальних бланків нотаріальних документів (далі -
спеціальні бланки).
Для виготовлення документів реєстрів інформаційної системи
Міністерства юстиції України використовуються захисні знаки
нотаріальних документів (далі - захисні знаки) та спеціальні
бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції
України. Перелік документів з реєстрів, для виготовлення яких
використовуються захисні знаки та спеціальні бланки документів
інформаційної системи Міністерства юстиції України, установлюється
Міністерством юстиції України.
Зразок та опис спеціальних бланків, захисних знаків та
спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства
юстиції України, а також порядок їх постачання, зберігання, обліку
та звітності витрачання встановлюються Міністерством юстиції
України.
На спеціальних бланках викладаються примірники:
правочинів, для яких чинним законодавством установлено
обов'язкову нотаріальну форму (крім засновницьких договорів та
установчих актів);
правочинів, для яких чинним законодавством не передбачено
обов'язкової нотаріальної форми, але які посвідчуються на бажання
сторін;
договорів про розірвання всіх вищезгаданих правочинів, а
також про внесення змін та доповнень до нотаріально посвідчених
правочинів;
свідоцтв про встановлення опіки над майном фізичної особи,
яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце
перебування якої невідоме;
свідоцтв про право на спадщину;
свідоцтв про право власності на частку в спільному майні
подружжя;
свідоцтв про придбання майна з публічних торгів (аукціонів);
свідоцтв виконавця заповіту;
свідоцтв про посвідчення фактів (підпункти 16-19 пункту 2
цієї Інструкції);
свідоцтв про посвідчення та прийняття на зберігання секретних
заповітів;
свідоцтв про прийняття на зберігання документів;
свідоцтв про передачу заяв фізичних і юридичних осіб іншим
фізичним і юридичним особам;
актів про морські протести та протести векселів;
дублікатів документів.
У разі якщо нотаріус засвідчує правильність перекладу
документа з однієї мови на іншу, текст перекладу викладається на
спеціальному бланку.
У разі якщо текст нотаріального документа викладено на трьох
і більше сторінках, на бланках викладаються перша і остання
сторінки тексту документа.
Зазначені нотаріальні дії, виконані без використання
спеціального бланка, є нечинними.
Засвідчення нотаріусом справжності підпису перекладача на
перекладі, засвідчення вірності копій (фотокопій) з документів та
виписок з них можуть здійснюватися без використання спеціальних
бланків.
Спеціальні бланки не використовуються: при вжитті заходів до
охорони спадкового майна; установленні опіки над майном фізичної
особи, яка визнана безвісно відсутньою; установленні опіки над
майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме; при
укладанні договору про управління спадщиною; при прийнятті в
депозит грошових сум і цінних паперів.
Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які
встановлюють заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується
на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути
продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа
спеціальному бланку.
При вчиненні протестів векселів і посвідченні неоплати чеків
відповідні відмітки та написи виконуються на цих документах.
На спеціальних бланках виконуються всі примірники документів,
за винятком примірника, який залишається у справах нотаріуса або
державного нотаріального архіву. На цьому примірнику нотаріус
указує серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних
бланків. Серія та номер використаного бланка зазначаються також у
реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі "Зміст
нотаріальної дії".
На прохання зацікавлених осіб використання спеціальних
бланків нотаріусами допускається також і при вчиненні нотаріальних
дій, щодо яких їх використання не є обов'язковим.

6. Нотаріуси відповідно до статті 7 Закону України "Про
нотаріат" ( 3425-12 ) у своїй діяльності керуються законами
України, постановами Верховної Ради України, указами і
розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями
Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім
того, - законодавством Республіки Крим; наказами Міністерства
юстиції України; нормативними актами обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси в установленому
порядку та в межах своєї компетенції вирішують питання, що
випливають з норм міжнародного права, а також чинних міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.

7. Нотаріуси зобов'язані додержуватись таємниць нотаріальних
дій та відомостей, одержаних ними у зв'язку з їх вчиненням.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються
тільки фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо
яких вчинялися нотаріальні дії.
На письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури,
органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та
документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними або
господарськими справами, що перебувають у їх провадженні.
Довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та
ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також
органам, переліченим в абзаці третьому цього пункту, та
спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови
подання свідоцтва про його смерть.
На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються
довідки, документи і копії (фотокопії) з них, необхідні для
визначення правильності стягнення державного мита та з метою
оподаткування. На письмову вимогу державної податкової інспекції з
метою оподаткування нотаріусом подаються лише довідки, документи і
копії (фотокопії) з них, які стосуються розрахунків податку з
доходів фізичних осіб при вчиненні нотаріальних дій, організації
власної нотаріальної діяльності, діяльності стажистів нотаріуса, а
також найманих працівників.
Обов'язок додержання таємниці здійснюваних нотаріальних дій
поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало
відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

8. Нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні
обов'язки відповідно до Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 )
і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у
здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати
права й обов'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що
вчиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм
зашкодити, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв'язку
з вчиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної
дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним
міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
На прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за
вчиненням нотаріальних дій, нотаріуси мають право витребувати від
підприємств, установ і організацій відомості та документи,
необхідні для вчинення цих нотаріальних дій, складати проекти
правочинів і заяв, виготовляти копії (фотокопії) документів та
витягів з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення
нотаріальних дій і консультації правового характеру.
Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші
права.

9. Мова нотаріального діловодства визначається у
відповідності до статті 15 Закону України "Про нотаріат"
( 3425-12 ). Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної
дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних
документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у
письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному
написі.
Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ,
підписується тією мовою, яку вона знає.

ГЛАВА II
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

10. Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на
всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення
нотаріальних дій, установлених Законом України "Про нотаріат"
( 3425-12 ) та іншими актами законодавства України.

11. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної
нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві,
приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих
випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене
приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної
угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними
приміщеннями, але в межах території діяльності держнотконтори чи
визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної
нотаріальної контори, державного нотаріального архіву,
приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у
посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних
дій записується місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні,
за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням
адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза
вказаними приміщеннями.

12. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у
передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з
доходів фізичних осіб (1), у день подачі нотаріусу всіх необхідних
документів.

---------------
(1) Див. Закон України від 22.05.2003 N 889-IV ( 889-15 )
"Про податок з доходів фізичних осіб".

Учинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі
необхідності витребування додаткових відомостей або документів від
фізичних та юридичних осіб або направлення документів на
експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен
упевнитись у відсутності в зацікавлених осіб заперечень проти
вчинення цієї дії.
Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих
випадках, не може перевищувати одного місяця.
За заявою зацікавленої особи, яка бажає звернутися до суду
для оспорювання права або факту, про посвідчення яких просить інша
зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути
відкладене на строк не більше десяти днів.
Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про
надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.
У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви
зацікавленої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення
якого просить інша зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії
зупиняється до вирішення справи судом.
Законодавством України можуть бути встановлені й інші
підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.

13. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють
особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за
вчиненням нотаріальних дій.
Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими
документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи
громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина
України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт,
посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає
в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт
іноземця або документ, що його замінює, посвідчення водія,
посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни,
посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, та ін.).
Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої
Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної
особи, не можуть бути використані громадянином України для
встановлення його особи під час укладення цивільно-правових
правочинів.
Особа неповнолітнього, до 16 років, установлюється за
свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьків (одного з
батьків) про те, що ця особа є їх дитиною.
У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади,
хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати
правочин, заяву або інший документ, підписується інша фізична
особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у
нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.
Про спосіб установлення особи нотаріусом робиться відповідний
запис у реєстрі нотаріальних дій.

14. При посвідченні правочинів з'ясовується обсяг цивільної
дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в
угодах.
У разі укладання правочинів представником перевіряються його
повноваження.

15. При посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших
нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України
(наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі),
нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та
інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

16. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші
документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин,
заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса,
громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний
ним.
Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з
інших поважних причин не може власноручно підписати правочин,
заяву чи інший документ, за її дорученням і в її присутності та в
присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може
підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа,
зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати
документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не може
підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.
Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної
дії, неписьменна або сліпа, нотаріус, крім того, прочитує їй текст
документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо
сліпа особа письменна, вона сама підписує документ.
Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, що звернулася
за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона сама прочитує
документ і підписує його. Якщо така особа неписьменна, то при
вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня
письменна особа, яка може порозумітися з глухою, німою або
глухонімою особою і посвідчити своїм підписом, що зміст правочину,
заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної
дії.

17. Нотаріус може не вимагати кожного разу з'явлення відомих
йому посадових осіб юридичної особи, якщо він має зразки підписів
цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, і
справжність їх підписів не викликає сумніву.
Не дозволяється застосування зразків підписів при посвідченні
правочинів, тексти яких викладаються на спеціальних бланках
нотаріальних документів.

18. Застосування електронного цифрового підпису (2) на
правочинах здійснюється нотаріусом при наявності технічних
можливостей роботи з електронними документами на підставі
попередньої письмової згоди підписувача на застосування
електронного цифрового підпису. Заява повинна містити перелік
правочинів, на яких застосовуватиметься електронний цифровий
підпис.

---------------
(2) Див. Закон України від 22.05.2003 N 852-IV ( 852-15 )
"Про електронний цифровий підпис".

У разі застосування електронного цифрового підпису нотаріус
повинен встановити особу підписувача та перевірити його
дієздатність, а також обсяг правоздатності юридичної особи та
повноважень її представника.
Перевірка цілісності електронного документа (3) здійснюється
шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

---------------
(3) Див. Закон України від 22.05.2003 N 852-IV ( 852-15 )
"Про електронний цифровий підпис".

Як оригінал електронного документа не може бути застосовано
свідоцтво про право на спадщину; документ, який відповідно до
законодавства може бути створений лише в одному оригінальному
примірнику, крім випадків існування централізованого сховища
оригіналів електронних документів та інших випадків, передбачених
законом.
Чинність і належність відкритого ключа підписувачу
перевіряється за допомогою посиленого сертифіката ключа, виданого
акредитованим центром сертифікації ключів.
Посилений сертифікат ключа повинен містити такі обов'язкові
дані:
найменування та реквізити центру сертифікації ключів
(центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру);
зазначення, що сертифікат виданий в Україні;
унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;
основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого
ключа;
дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;
відкритий ключ;
найменування криптографічного алгоритму, що використовується
власником особистого ключа;
інформацію про обмеження використання підпису.
Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які
містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого
сертифіката ключа (стаття 6 Закону України "Про електронний
цифровий підпис" ( 852-15 ).
Посилений сертифікат ключа може бути як в електронній формі,
так і у формі документа на папері.

19. При посвідченні правочинів нотаріусом у текстах
правочинів зазначаються: для фізичних осіб - ідентифікаційний
номер за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників
податків, для юридичних осіб - ідентифікаційний код за даними
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На
підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу
подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або
(витяг), фотокопія якої(го) долучається до примірника правочину,
який залишається у справах нотаріуса.

20. У відповідності до статті 47 Закону України "Про
нотаріат" ( 3425-12 ) нотаріус управі витребувати від фізичних та
юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення
нотаріальних дій. Такі відомості і (або) документи повинні бути
подані в строк, указаний нотаріусом. Проте цей строк не може
перевищувати одного місяця.
Ненадання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є
підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови
в її вчиненні.

21. Нотаріус не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і
від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї
дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби,
братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної
нотаріальної контори (бюро) та працівників, що перебувають у
трудових відносинах з нотаріусом.
У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються будь-якими
іншими нотаріусами чи посадовими особами будь-якого органу
місцевого самоврядування в межах його компетенції.

22. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи
інші незастережені виправлення, документи, текст яких неможливо
прочитати внаслідок пошкодження, а також які написані олівцем.
Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в
документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні
бути застережені підписом посадової (уповноваженої на те) особи і
печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка
видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким
чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково
написане, а потім виправлене чи викреслене.
Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, у
яких не можна прочитати все в них написане в первісному написанні,
як, наприклад, документи, залиті чорнилом, потерті та ін.
Не приймаються порвані документи та документи, викладені на
двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошнуровано, не
пронумеровано і кількість прошнурованих аркушів не завірена
підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою
юридичної чи фізичної особи, що видала документи.

23. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів,
засвідчуваних копій (фотокопій) документів і виписок з них, тексти
перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко; числа
і строки, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, мають
бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб -
без скорочень і із зазначенням їх адреси. У необхідних випадках
зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (кредитних
установах), а також дата, місце народження та місце роботи
фізичних осіб.
Прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, у тому числі
представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю із
зазначенням місця їх проживання. При посвідченні правочинів за
участю іноземних громадян зазначається також і їх громадянство.
На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця
рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів,
призначених для дії за кордоном, у яких прокреслення не
допускаються. Дописки і виправлення повинні бути застережені
нотаріусом перед підписом відповідних осіб (сторін правочинів та
інших осіб, які підписали правочин, заяву та ін.) і повторені в
кінці посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути
зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна
було прочитати.
Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного
документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за
вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа),
застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису до
підпису нотаріуса і проставлення печатки.
Якщо документ, що підлягає посвідченню або засвідченню,
викладений неправильно чи неграмотно (чи складений з порушенням
вимог чинного законодавства), нотаріус пропонує особі, що
звернулася за вчиненням нотаріальної дії, виправити його або
скласти новий. На бажання зацікавленої особи документ може бути
складений нотаріусом.
У разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або
засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони
повинні бути прошиті або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх
роз'єднання без порушення їх цілісності, з проставленням печатки
нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів.

24. При посвідченні правочинів, засвідченні правильності
копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису
на документах, правильності перекладу документів з однієї мови на
іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі
дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні
написи за формами, затвердженими Міністерством юстиції України.
Посвідчувальний напис може бути розміщений як на лицьовому
боці оформлюваного документа, так і на його звороті.
Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло,
чітко, без підчисток, вільні місця - прокреслені, дописки та інші
виправлення - застережені.
Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватись
штампи з текстом відповідного напису.
Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально
оформлюваному документі, він має бути продовжений чи викладений
повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку
нотаріального документа. У цьому разі аркуші, на яких викладено
текст документа, і аркуш з посвідчувальним написом прошнуровуються
або скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без
порушення цілісності, пронумеровуються, кількість аркушів
завіряється підписом нотаріуса і скріплюється його печаткою.
Для викладення посвідчувального напису чи його продовження
допускається також підклейка аркуша. При цьому нотаріус повинен
проставити печатку таким чином, щоб частина її відбитка була на
підклеєному аркуші.
Прикріплення і підклейка аркушів для напису про засвідчення
правильності копії (фотокопії) документа, а також для напису на
дублікаті документа не допускаються.
На підтвердження права на спадщину, права власності на частку
в спільному майні подружжя, повноважень виконавця заповіту,
посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту,
оголошення секретного заповіту, про придбання майна з публічних
торгів (аукціону), а також посвідчення фактів, що фізична особа є
живою, про перебування її у певному місці, тотожності фізичної
особи з особою, зображеною на фотокартці, про час пред'явлення
документів, про прийняття на зберігання документів, про придбання
майна з публічних торгів (аукціонів) видаються відповідні
свідоцтва, форми яких затверджуються Міністерством юстиції
України.

25. Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, реєструються в
реєстрах для реєстрації нотаріальних дій.
Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий
номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі,
позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в
посвідчувальних написах.
Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані.
Кількість аркушів у реєстрі повинна бути завірена підписом
посадової особи Головного управління юстиції Міністерства юстиції
в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та
Севастопольського міських управлінь юстиції, уповноваженої на те
начальниками цих управлінь. Підпис посадової особи скріплюється
гербовою печаткою відповідного управління юстиції.
Запис нотаріальної дії у реєстр провадиться нотаріусом чи
консультантом державної нотаріальної контори або особою, яка
перебуває у трудових відносинах з приватним нотаріусом, тільки
після того, як посвідчувальний напис на документі або документ, що
видається нотаріусом, ним підписані.
Запис у реєстрі олівцем не допускається.
Кожен нотаріус веде окремий реєстр. У державній нотаріальній
конторі, де працюють кілька нотаріусів, реєстрам присвоюються
індекси, які збігаються з номером печатки державного нотаріуса. У
цьому разі номери на документах, оформлюваних державним
нотаріусом, позначаються таким чином: N 1-1, N 1-2, N 2-1 та ін.,
де перша цифра означає індекс реєстру, а друга - порядковий номер
запису.
Наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського чи
Севастопольського міських управлінь юстиції нотаріусам може бути
дозволено ведення самостійних реєстрів для запису окремих видів
нотаріальних дій.
У цьому разі номери на документах, записаних у такі реєстри,
позначаються таким чином: N 1-К-10 (тобто, запис за номером
десятим зроблено в першому реєстрі для реєстрації засвідчення
правильності копій документів у багатоскладовій державній
нотаріальній конторі); N 3-В-5 (запис за номером п'ятим у третьому
реєстрі для реєстрації виконавчих написів у багатоскладовій
державній нотаріальній конторі); N Д-4 (запис за номером четвертим
у реєстрі для запису довіреностей в односкладовій державній
нотаріальній конторі чи в приватного нотаріуса).
Дописки та виправлення, зроблені в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій, повинні бути застережені нотаріусом і скріплені
його підписом.
У реєстр для реєстрації нотаріальних дій вноситься запис про
вже вчинену нотаріальну дію саме після підписання нотаріусом
документа та проставлення на ньому печатки.
Відомості про вчинення окремих видів нотаріальних дій
підлягають реєстрації в Єдиних реєстрах, перелік та порядок
ведення яких установлюються Міністерством юстиції України.
Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в
реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

26. Нотаріуси вправі видавати витяги з реєстрів для
реєстрації нотаріальних дій в порядку, установленому пунктом 7
цієї Інструкції.
Витяги з реєстрів нотаріальних дій щодо заповітів видаються
тільки після смерті заповідача.

27. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію,
долучаються до примірника правочину, свідоцтва про право на
спадщину та ін., що залишаються у справах нотаріуса.
Оригінали документів (наприклад, акти цивільного стану про
народження, шлюб, смерть) повертаються особам, що їх подали, а в
нотаріуса залишаються їх копії (фотокопії).
Копії (фотокопії) подаються зацікавленими особами або на їх
прохання виготовляються нотаріусом чи іншим працівником
нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових
відносинах з нотаріусом. На таких копіях нотаріус робить напис "З
оригіналом згідно", ставить дату і свій підпис, які скріплює
печаткою.
Документи, що посвідчують особу фізичних осіб, які звернулися
за вчиненням нотаріальних дій, їх представників або представників
юридичних осіб, повертаються особам, що їх подали, у реєстрі
записуються найменування документа, його номер, дата видачі й
найменування установи, яка видала документ.
Якщо фізична особа звернулася за засвідченням правильності
копій (фотокопій) документа чи виписок з документа, нотаріус
установлює її особу і робить у реєстрі відмітку "Особу
встановлено".
Документи, що підтверджують сплату в передбачених законом
випадках податку з доходів громадян, повертаються особам, які
здійснили таку оплату. У цьому разі нотаріус у реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій записує найменування документа, його
номер, дату та найменування установи банку, у якому здійснено
платіж. Фотокопія платіжного документа долучається до примірника
правочину, що залишається у справах нотаріуса.

28. Не залишаються у справах нотаріуса:
документи, які стверджують право власності фізичних чи
юридичних осіб на житловий будинок (частину будинку), будівлю,
садибу, квартиру, садовий будинок, гараж, земельну ділянку чи їх
частини, інше нерухоме майно (свідоцтво про право власності на
житло, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право
власності на частку в спільному майні подружжя, державні акти про
право власності на землю, договори купівлі-продажу, дарування,
міни житлового будинку (частини будинку), будівлі, садиби,
квартири, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна, у тому числі зареєстровані на біржі, договори
про виділення в натурі частки з нерухомого майна, договори про
поділ нерухомого майна та ін.), - якщо посвідчується договір про
заставу, оренду тощо майна чи найму (позички) житла, відчуження
власником (власниками) частини належного йому (їм) майна, а також
якщо учасники спільної часткової власності мають один спільний
правовстановлювальний документ на згадане майно і один з них
відчужує належну йому частку (чи частку від частки); договори про
відчуження не закінчених будівництвом житлових будинків, будівель
(їх частин) або інших споруд; договори про порядок установлення чи
зміну розміру ідеальних часток у спільній частковій власності, а
також договори про порядок володіння та користування спільним
майном.
При посвідченні договорів про відчуження частки майна (або
частки від частки) на правовстановлювальних документах, що
повертаються відчужувачам, робиться напис про зміст посвідченого
договору, наприклад: "Продано 1/4 частину цього будинку за
договором, посвідченим 15 лютого 1993 року за реєстром N 1231",
дата, підпис нотаріуса, що скріплюються печаткою нотаріуса;
сертифікат про право на земельну частку (пай), трудова книжка
члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства,
яке містилося на території, що зазнала радіоактивного
забруднення, - при посвідченні договорів відчуження земельної
частки (паю);
охоронні свідоцтва - при посвідченні договорів піднайму;
свідоцтва про реєстрацію, технічні паспорти, реєстраційні
талони, чеки, довідки-рахунки магазину на автотранспортні засоби,
інші самохідні машини і механізми - при посвідченні договорів про
їх відчуження, заставу, оренду, позичку, при видачі свідоцтва про
право на спадщину чи про право власності на неї;
документи, що стверджують факт передачі майна з правом його
застави.
Про наявність зазначених документів робиться відмітка в
реєстрі для реєстрації нотаріальних дій одночасно з реєстрацією
нотаріальної дії, для вчинення якої вимагався один з таких
документів, або відмітка на примірниках правочинів, на заявах про
видачу свідоцтв про право на спадщину і свідоцтв про право
власності або на інших документах, що долучаються до нотаріально
оформлених документів, після чого вони повертаються особі, яка їх
подала. Відмітка, у якій зазначаються назва документа, ким, коли,
за яким номером та на чиє ім'я він виданий, підписується
нотаріусом.
Можливе залишення у справах нотаріуса копій (фотокопій)
документів, що повертаються сторонам правочинів. У таких випадках,
крім необхідних відміток, на залишених копіях (фотокопіях)
нотаріус робить напис "З оригіналом згідно".

29. У разі втрати документа, посвідченого або виданого
нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської,
селищної, міської ради, за письмовою заявою осіб, за дорученням
яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом
державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого
документа.
До передачі в архів примірників документів, посвідчених або
виданих нотаріусом, дублікат утраченого документа видається
нотаріусом за місцем його зберігання.
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора
видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від
посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону України "Про
нотаріат" ( 3425-12 ).
Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи
посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської
ради, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за
дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також
виконавця заповіту. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про
смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх
родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).
Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті
спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про
смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в
заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі
ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця.
До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката
іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо
яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус
долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та
засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх
родинні стосунки (фотокопія свідоцтва виконавця заповіту).
Дублікат секретного заповіту не видається.
У разі втрати свідоцтва про оголошення секретного заповіту
нотаріусом видається дублікат свідоцтва, до якого може бути
приєднана копія (фотокопія) оголошеного секретного заповіту,
засвідчена в установленому порядку.
Нотаріус при видачі дубліката втраченої довіреності
перевіряє дійсність цієї довіреності за даними Єдиного реєстру
довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку. ( Пункт 29
доповнено абзацом дев'ятим згідно з Наказом Міністерства юстиції
N 88/5 ( z0905-05 ) від 15.08.2005 )
Дублікати втрачених довіреностей підлягають обов'язковій
реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей, посвідчених у
нотаріальному порядку відповідно до Положення про Єдиний реєстр
довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, затвердженого
наказом Мін'юсту України від 29.05.99 N 29/5 ( z0362-99 ) та
зареєстрованого в Мін'юсті України 10.06.99 за N 362/3655. ( Пункт
29 доповнено абзацом десятим згідно з Наказом Міністерства юстиції
N 88/5 ( z0905-05 ) від 15.08.2005 )
Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого
або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що
втратив чинність.
На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має
силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про
видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа,
який зберігається в справах державної нотаріальної контори чи
приватного нотаріуса.

30. Нотаріуси, виявивши при вчиненні нотаріальних дій
порушення закону учасниками цивільних відносин, повідомляють про
це відповідні органи для вжиття необхідних заходів.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус
управі затримати цей документ і направити його до експертної
установи для проведення відповідного дослідження, оплата якого
здійснюється в установленому порядку.
Про направлення документа до експертної установи нотаріус
виносить постанову, у якій зазначаються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову,
найменування та адреса державної нотаріальної контори або
найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого
місця приватного нотаріуса;
найменування документа, дата його видачі, ким та на чиє ім'я
він виданий;
ким (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) подано
документ для вчинення нотаріальної дії;
обставини, які викликали необхідність направлення документа
для проведення дослідження;
куди (якій експертній установі) направляється документ для
проведення дослідження;
питання, поставлені для вирішення експерту.

31. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить законові;
не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для
вчинення нотаріальної дії;
дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась
недієздатна особа, особа, цивільна дієздатність якої обмежена, або
представник, який не має необхідних повноважень;
правочин, що укладається від імені юридичної особи, не
відповідає обсягу її цивільної правоздатності.
Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або
містять відомості, що паплюжать честь і гідність людини.

32. Нотаріус на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні
нотаріальної дії, повинен викласти причини відмови в письмовій
формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус
не пізніш як у триденний строк виносить постанову про відмову у
вчиненні нотаріальної дії.
У постанові про відмову вказуються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову,
найменування та адреса державної нотаріальної контори або
найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого
місця приватного нотаріуса;
прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і
місцезнаходження юридичної особи;
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що
звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з
посиланням на чинне законодавство;
порядок і строки оскарження відмови з посиланням на цивільне
процесуальне законодавство.
Нотаріус не має права на безпідставну відмову у вчиненні
нотаріальної дії.

33. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси
справляють державне мито, а в передбачених законодавством випадках
нараховують податок з доходів громадян у розмірах, установлених
чинним законодавством.
За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового
характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а
також послуг технічного характеру (складання проектів правочинів,
заяв, виготовлення копій (фотокопій) документів чи виписок з них
тощо) справляється окрема плата. Перелік таких послуг та розмір
плати за них установлюються Головним управлінням юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласними, Київським чи Севастопольським міськими управліннями
юстиції.
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій, а також за
надання послуг технічного характеру справляють плату, розмір якої
визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною
або юридичною особою, але не меншу від розміру ставок державного
мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні
нотаріальні дії, а в передбачених законодавством випадках
нараховують податок з доходів громадян. Оплата додаткових послуг
правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не
належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за
домовленістю сторін.

34. Якщо нотаріус виявить, що внаслідок допущеної ним помилки
вчинена нотаріальна дія є неправильною, він зобов'язаний довести
про це до відома сторін (особи), щодо яких вчинено нотаріальну
дію, для вжиття заходів до скасування вказаної нотаріальної дії
відповідно до вимог чинного законодавства.

ГЛАВА III
ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ

35. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством
установлено обов'язкову нотаріальну форму.
Відповідно до чинного законодавства обов'язковому
нотаріальному посвідченню підлягають:
договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування,
пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір)
нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304
Цивільного кодексу України ( 435-15 );
іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів,
космічних об'єктів (стаття 18 Закону України "Про іпотеку"
( 898-15 ), стаття 13 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ),
стаття 577 Цивільного кодексу України ( 435-15 );
договори про спільну часткову власність на земельну ділянку;
купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та
про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін
земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на
місцевості) власникам земельних часток (паїв) ( статті 88, 128,
132, 142 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), стаття 14 Закону
України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних
ділянок власникам земельних часток (паїв)" ( 899-15 );
договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна,
відчуження приватизованого майна (стаття 27 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), стаття 23 Закону
України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" ( 2171-12 );
договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної
сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення
права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або
одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори
між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину;
договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з
набуттям права власності на нерухоме майно (статті
69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України
( 2947-14 );
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх
окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793
Цивільного кодексу України ( 435-15 );
договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,
договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією
стороною є фізична особа (статті 799, 828 Цивільного кодексу
України ( 435-15 );
договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства
створюються фізичними особами (стаття 153 Цивільного кодексу
України ( 435-15 );
договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Цивільного
кодексу України ( 435-15 );
договори про зміну черговості одержання права на спадкування
(стаття 1259 Цивільного кодексу України ( 435-15 );
заповіти (статті 1247, 1249 Цивільного кодексу України
( 435-15 );
довіреності на укладання правочинів, що потребують
нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб,
за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами
допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в
порядку передоручення (стаття 245 Цивільного кодексу України
( 435-15 );
інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена
обов'язкова нотаріальна форма.
На бажання сторін посвідчуються й інші правочини, для яких
законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми, як,
наприклад, договори про порядок володіння та користування спільним
майном (житловим будинком, садибою, квартирою, садовим будинком,
дачею, земельною ділянкою тощо), про визначення часток або про
зміну часток, договір доручення тощо.

36. Нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і
значення поданих ними проектів правочинів і перевірити, чи
відповідає зміст посвідчуваних правочинів вимогам закону і дійсним
намірам сторін (4).

---------------
(4) Наприклад, при посвідченні договору про відчуження
будівель і споруд сторонам роз'яснюється зміст статті 120
Земельного кодексу ( 2768-14 ); за договором відчуження, оренди
земельної ділянки роз'яснюється зміст статті 125 Земельного
кодексу України.

37. Документи, у яких викладено зміст правочинів, що
посвідчуються в нотаріальному порядку, виготовляються нотаріусом
не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах
державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, а інші, що
мають силу оригіналу, видаються сторонам.
Усі примірники підписуються учасниками правочину.
Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину.
На бажання учасників правочину кожному з них видається по
одному примірнику, про що зазначається у тексті договору.

38. Договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що
підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів,
які підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну
реєстрацію прав на це майно.
Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки
(штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав
власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною
правовстановлювального документа.

39. При посвідченні правочинів нотаріус з'ясовує обсяг
цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів
(стаття 44 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ), виходячи з
того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її
здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і
самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями
створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати
та відповідати в разі їх невиконання.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла
вісімнадцяти років (повноліття).
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі,
яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором,
особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також
неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.
У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла
повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту
реєстрації шлюбу.
У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою
повноліття, у разі припинення дії трудового договору, припинення
фізичною особою здійснення підприємницької діяльності набута нею
повна цивільна дієздатність зберігається.
При з'ясуванні дієздатності учасників правочинів у разі якщо
в нотаріуса виникає сумнів щодо віку або обсягу дієздатності
учасників правочину, він вимагає відповідний документ (паспорт
громадянина України, акт цивільного стану громадян про народження,
про шлюб, розірвання шлюбу, трудовий договір, свідоцтво про
реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
тощо).
Якщо в нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників
правочину страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, що
істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та
(або) керувати ними, зловживає спиртними напоями або наркотичними
засобами, токсичними речовинами тощо, а відомостей про визнання
особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус
відкладає вчинення правочину і з'ясовує, чи є рішення суду про
визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, яке набрало
законної сили. Якщо таке рішення судом не виносилось, нотаріус
повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів,
указаних у статті 256 Цивільного процесуального кодексу України
( 1502-06 ), які можуть звернутись до суду із заявою про визнання
цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною.
У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийняте
рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення
нотаріус або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчинення
нотаріальної дії до розгляду справи в суді.

40. У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному
посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів
щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб,
над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє
наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких
договорів (ст.71 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від
імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними,
вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.
Правочини щодо майна малолітньої дитини можуть бути вчинені
одним з батьків, з яким постійно проживає дитина, за наявності
згоди другого з батьків, підпис якого має бути засвідчений
нотаріально.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних
засобів або нерухомого майна має бути згода обох батьків
(усиновлювачів) або піклувальника.
У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько
дитини записаний зі слів матері; у разі смерті другого з батьків,
що підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу
реєстрації цивільного стану; у разі визнання другого з батьків
безвісно відсутнім чи померлим) правочини щодо майна малолітньої
дитини вчиняються тим з батьків, з ким дитина проживає.
У разі якщо другий з батьків заперечує проти укладення
правочину щодо майна малолітньої дитини, спір може бути вирішений
органом опіки та піклування або судом.
Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається
від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів)
або одного з них.
Правочини від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а
також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть
бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків
(усиновлювачів) або піклувальника.
Для укладення правочину неповнолітньою дитиною нотаріус має
одержати згоду будь-кого з батьків (усиновлювачів). У цьому разі
така згода обов'язково витребовується від того з батьків
(усиновлювачів), з ким неповнолітня дитина постійно проживає, за
умови попереднього повідомлення про здійснення правочину
неповнолітньою дитиною другого з батьків (усиновлювачів).
Повідомлення про намір вчинити неповнолітньою дитиною
правочин за згодою одного з батьків (усиновлювачів) надсилається
нотаріусом за кошти зацікавленої особи або особисто зацікавленою
особою. В останньому випадку нотаріусу подаються докази
відправлення та одержання адресатом такого повідомлення.
Опікун не має право укладати, а піклувальник давати згоду на
укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм
чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передавання майна
підопічному у власність за договором дарування або в безоплатне
користування на підставі договору позички.
Справжність підпису(ів) батьків (усиновлювачів) або
піклувальників на заяві про їх згоду на посвідчення правочинів від
імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від імені
осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, повинна бути засвідчена
в нотаріальному порядку. Засвідчення справжності підпису не
потрібне, якщо батьки, усиновлювачі або піклувальники особисто
подадуть нотаріусу заяву про згоду на посвідчення правочину. У
цьому випадку нотаріус установлює особу заявника, перевіряє
справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, і
вказує назву документа, його номер, дату видачі та назву установи,
що видала документ, який стверджує особу. Заява про згоду на
посвідчення правочину може бути викладена на звороті примірника
правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори
чи приватного нотаріуса, або на окремому аркуші.

41. При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних
осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов'язані
ознайомитись з установчими документами (статут, засновницький
договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію
(перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (витягом з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України),
положенням про філію та представництво юридичної особи, наказом
юридичної особи про призначення керівника філії або представництва
і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється,
обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.
У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє
наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною
особою окремого виду діяльності.

42. При укладенні правочину представником нотаріус перевіряє
його повноваження за довіреністю, виданою представникові юридичною
особою. Нотаріус зобов'язаний перевірити за допомогою Єдиного
реєстру довіреностей, посвідчених у нотаріальному
порядку, дійсність довіреності на право розпорядження майном, у
тому числі транспортними засобами. На примірнику довіреності або
її копії, що залишається у справах державної нотаріальної контори
чи в приватного нотаріуса, робиться відмітка про перевірку
дійсності довіреності за даними Єдиного реєстру довіреностей,
посвідчених у нотаріальному порядку, з обов'язковим зазначенням
часу, дати та ідентифікаційного номера перевірки. ( Абзац перший
пункту 42 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
юстиції N 88/5 ( z0905-05 ) від 15.08.2005 )
Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення
правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими
документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного
законодавства. У цих випадках від представників вимагаються
документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують
їх службове становище.
При посвідченні правочинів нотаріуси можуть приймати
договори, укладені від імені юридичних осіб їх філіями чи
представництвами, підписані уповноваженими на це особами та
скріплені печатками цих філій чи представництв.
Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган,
нотаріусом витребовується документ, який стверджує повноваження
цього органу та розподіл обов'язків між членами колегіального
органу (статут, засновницький договір, установчий акт, постанова
про обрання посадових осіб тощо).
У правочинах щодо майна, яке передане в управління,
нотаріусами обов'язково вказується про те, що вони вчинені
управителем майна.
Управителі майна за договором управління діють без
довіреностей.

43. Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною
сумісною власністю, які подаються для нотаріального посвідчення,
підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими
ними особами.
При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним
майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, якщо правовстановлювальний документ
оформлений на одного із співвласників, нотаріус вимагає письмову
згоду інших співвласників. Справжність підпису на заяві
співвласників про їх згоду на укладання таких правочинів повинна
бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Відчуження або застава майна, що є колективною власністю,
здійснюється за рішенням органів управління товариства (загальних
зборів, виконавчого органу), якщо інше не встановлено законом та
(або) установчими документами (актами).
Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної
власності лише громадянам.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою
спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Розпорядження майном, що є державною власністю, здійснюється
в порядку, установленому законодавством України.

44. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння,
користування та розпорядження майном, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю
між ними.
Правочини щодо належного подружжю на праві спільної сумісної
власності майна, які потребують обов'язкового нотаріального
посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо
іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом при
наявності письмової згоди другого з подружжя. Справжність підпису
на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такої угоди
повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження
спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по
батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він
погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте
майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення угоди,
нотаріус при її посвідченні зобов'язаний перевірити додержання
умов, зазначених у такій заяві.
У тому разі якщо з поданих нотаріусу документів неможливо
встановити час і підстави набуття майна, що є предметом угоди, а
чоловік чи дружина особи, на ім'я якої це майно зареєстровано,
ухиляється від надання письмової згоди на його відчуження, то
особа, на ім'я якої майно зареєстровано, може в порядку статті 84
Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) передати заяву своєму
чоловікові чи дружині з пропозицією з'явитися до нотаріуса для
визначення частки чоловіка (дружини) у цьому майні. Якщо він
(вона) не з'явиться до нотаріуса у визначений строк і протягом
місяця після одержання заяви не надішле своїх заперечень, нотаріус
може посвідчити договір від імені чоловіка чи дружини, за ким
відповідно до правовстановлювального документа лічиться це майно,
без згоди другого із подружжя, якщо інше не встановлено договором
між подружжям.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не
перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного
проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо
інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є
об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які
не перебувають у шлюбі між собою, поширюються вимоги, установлені
цією Інструкцією щодо майна, що є правом спільної сумісної
власності подружжя. На підтвердження факту проживання однією
сім'єю осіб, які не перебувають у шлюбі, нотаріусом можуть бути
прийняті: договір про спільне проживання та ведення спільного
господарства, рішення суду про встановлення факту спільного
проживання однією сім'єю осіб, які не перебувають у
зареєстрованому шлюбі, записи в будинкових книгах (паспортах) про
постійне проживання або реєстрацію цих осіб за однією адресою
тощо, якщо вони разом з іншими документами підтверджують цей факт.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної
власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної
власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками
виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу
України ( 435-15 ).

45. Правочин щодо розпорядження майном, що подається для
нотаріального посвідчення, може бути посвідчений нотаріусом без
згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлювального
документа, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного
стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що
зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя,
тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах,
передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям,
договором дарування або в порядку спадкування, або за кошти, які
належали їй (йому) особисто тощо.
Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на
примірнику правочину, що залишається в справах державної
нотаріальної контори (приватного нотаріуса), з посиланням на
реквізити відповідних документів, якщо ці документи не
приєднуються до примірника такого правочину.
При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна
від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена
/неодружений/, удова /удівець/), відчужувач подає відповідну
заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього
правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить
зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає
про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від
відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від
представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні
правочину подавати від його імені заяву про належність йому
(відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.
Правочини щодо розпорядження майном можуть бути посвідчені
без згоди другого з подружжя також у випадках:
коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце
проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини
подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про
визнання другого з подружжя безвісно відсутнім. У разі
встановлення опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою,
нотаріус виключає майно з опису або повідомляє нотаріуса, що
здійснив опис, про необхідність виключення майна з опису. Про
виключення майна з опису повідомляється опікун;
якщо майно набуто одним з подружжя за час окремого проживання
з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних
відносин. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення
суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною
власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.

46. Правочини про відчуження або заставу майна, яке передано
за договором управління, посвідчуються нотаріусом за наявності
письмової згоди установника управління. Справжність підпису на
заяві установника управління про згоду на укладання таких угод
повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

47. Договори про відчуження або заставу майна (майнових прав)
посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на
відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження
об'єктів нерухомого майна ( z0364-99 ).
У разі наявності заборони договори про відчуження майна,
обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на
заміну боржника (переведення боргу). ( Абзац другий пункту 47 в
редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 ( z0644-04 ) від
24.05.2004 )
Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого
майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки
відсутності податкової застави та заставної за даними Державного
реєстру застав рухомого майна.
Договори про відчуження майна (майнових прав) платником
податків, активи якого перебувають у податковій заставі,
посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового
органу.
У разі оформлення заставної перехід права власності на
предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за
заставною.

48. Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально
посвідченого договору оформляється шляхом складання окремого
договору, який додається до примірника основного договору, що
міститься в справах державної нотаріальної контори, приватного
нотаріуса (державного нотаріального архіву). Договір про зміну або
розірвання договору підписується сторонами і посвідчується
нотаріусом. На всіх примірниках основного договору робиться
відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер
за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання.
Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про
зміну або розірвання договору робиться запис у реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір.
Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості
посвідчити договір про його зміну або розірвання (у разі смерті,
заміщення приватного нотаріуса у разі неможливості виконання ним
своїх обов'язків, призупинення здійснення приватним нотаріусом
своєї діяльності, передачі документів до державного нотаріального
архіву тощо), договір про зміну або розірвання основного договору
може бути посвідчений іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом
складається додатковий примірник договору, який направляється ним
за місцем зберігання договору, що змінюється або розривається, для
долучення до нього. Одночасно сторонам договору нотаріус роз'ясняє
можливість повернення правовстановлювальних документів за місцем
зберігання примірника договору, що розірваний.
Укладання договорів про зміну або розірвання нотаріально
посвідчених договорів здійснюється з дотриманням правил пункту 45
цієї Інструкції.
Якщо договір про розірвання договору про відчуження житлового
будинку, садиби, споруди, квартири, дачі, садового будинку,
гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна посвідчується
після державної реєстрації договору відчуження, нотаріус вимагає
подання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в
місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку
відповідного органу місцевого самоврядування, а також перевіряє
відсутність (наявність) заборони на відчуження або арешту за
даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого
майна ( z0364-99) та відсутність або наявність податкової застави
та інших застав за даними Державного реєстру застав рухомого
майна.
Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у
податковій заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного
податкового органу.
У разі одержання рішення суду про визнання нотаріально
посвідченого договору недійсним нотаріус робить про це відмітку на
примірнику договору, який зберігається в його справах, долучивши
до нього копію рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших
примірниках договору.
Правовстановлювальний документ повертається відчужувачу майна
на його вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення договору про
відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не
повертається.
Про зміну або розірвання договору, що підлягає державній
реєстрації, нотаріус повідомляє відповідний орган, який здійснює
державну реєстрацію, якщо такий договір до його зміни або
розірвання був цим органом зареєстрований.

49. Договір про відчуження майна, що підлягає державній
реєстрації, а також договір про зміну або розірвання такого
договору, якщо договір, що змінюється (розривається), був
зареєстрований у відповідному органі, повинні бути подані для
державної реєстрації за місцем обліку цього майна, про що нотаріус
зазначає у посвідчувальному написі і роз'яснює сторонам.

50. Ціна в договорі про відчуження або заставу майна
встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено
законодавчими актами.

РОЗДІЛ 2
ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЧАСТКОЮ
НЕРУХОМОГО МАЙНА В СПІЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ

51. Власність двох чи більше осіб з визначенням часток
кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

52. Суб'єктами права спільної часткової власності на землю
можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні
громади.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку
виникає при добровільному об'єднанні власниками належних їм
земельних ділянок, придбанні у власність на підставі
цивільно-правових угод та порядку спадкування земельної ділянки
двома чи більше особами за рішенням суду.

53. Право спільної часткової власності здійснюється
співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися
про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною
частковою власністю.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою,
що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за
згодою всіх співвласників згідно з договором про спільну часткову
власність на земельну ділянку, що є невід'ємною частиною
правовстановлювального документа, або судовим рішенням у разі
недосягнення згоди.

54. У разі якщо один з учасників спільної часткової власності
продає належну йому частку в спільній власності сторонній особі,
нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі
повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як
фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку
сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких
продається ця частка.
Передача співвласником свого переважного права купівлі частки
у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності
про подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво,
видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно із
статтею 84 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) або заява
учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення
права переважної купівлі частки майна, що продається (із
зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка).
Справжність підпису на заяві учасника спільної часткової
власності повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Заява учасника спільної часткової власності про відмову від
права переважної купівлі може бути викладена на окремому
стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в
журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку
нотаріальних документів (на бажання зазначеного учасника).
Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної
часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то
свідоцтво про передачу заяви не видається, але примірник заяви з
написом нотаріуса про її вручення повинен бути доданий до
примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна,
який залишається у справах нотаріуса.
При одержанні від учасників спільної часткової власності
письмової відповіді вона додається до зазначеного примірника
договору.
При посвідченні договорів довічного утримання (догляду);
спадкового договору; дарування; ренти (якщо майно передається
безоплатно); пожертви; міни частини майна або відчуження частини
майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а
також у разі продажу частини майна з публічних торгів (аукціону)
правила цього пункту не застосовуються.

55. Якщо решта учасників спільної часткової власності
відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не
здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного
місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання
повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після
одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну
може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна
сторонній особі.
Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній
особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про
те, що інші учасники спільної часткової власності відмовились
одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір
продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на
зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.
Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній
особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших
учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження
цього повинен бути поданий документ відповідного компетентного
органу (довідкової служби, адресного бюро тощо).
Заява учасника спільної часткової власності про відмову від
права переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної
часткової власності, який протягом строку, установленого цим
пунктом Інструкції, не здійснив свого права на переважну купівлю,
дійсна протягом трьох місяців. Цей строк обчислюється з дня
подання заяви про відмову або з дня, наступного за останнім днем
зазначеного місячного (десятиденного) терміну.
У разі посвідчення угоди купівлі-продажу частки спільного
майна за більшу ціну порівняно з тією, що була запропонована в
переданому повідомленні, але з дотриманням інших визначених умов,
подання доказів повторного повідомлення учасників спільної
часткової власності не вимагається.

56. Про відчуження частки майна, що підлягає державній
реєстрації, нотаріус робить відмітку на правовстановлювальному
документі.

57. У тексті договору про відчуження частки майна вказуються
арифметичні (у простих дробах) частини.

58. У договорі про відчуження власником частки майна за
бажанням сторін може бути встановлено порядок володіння та
користування конкретними його частинами відповідно до розміру
частки кожного з співвласників.
У договорі про відчуження одним з учасників спільної
часткової власності належної йому частки майна порядок володіння
та користування конкретними його частинами може бути вказаний лише
за наявності відповідної угоди між учасниками спільної часткової
власності про порядок володіння та користування майном або за їх
письмовою згодою чи за наявності судового рішення про порядок
володіння та користування майном (конкретними його частинами).
Договір про порядок володіння та користування спільним майном
або конкретними його частинами, крім того, може бути оформлений
шляхом складання самостійного документа, який є невід'ємною
частиною правовстановлювального документа (при укладанні договору
щодо порядку володіння та користування майном, яке підлягає
реєстрації).
Договір може бути укладений між усіма учасниками спільної
часткової власності або між кількома з них. В останньому випадку
необхідна письмова згода всіх учасників спільної часткової
власності про встановлення порядку володіння та користування
майном або конкретними його частинами.
При посвідченні самостійних (без посвідчення договору про
відчуження) договорів про порядок володіння та користування
майном, яке підлягає обов'язковій реєстрації, вимагається
правовстановлювальний документ та, у встановлених чинним
законодавством випадках, витяг з Реєстру прав власності на
нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, -
довідка відповідного органу місцевого самоврядування.
Правовстановлювальний документ після його огляду повертається
власникові, а в тексті угоди зазначаються найменування цього
документа, номер і дата його видачі та назва юридичної особи, що
його видала.

59. Учасники спільної часткової власності вправі укладати
договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, якщо
в правовстановлювальному документі розмір часток не вказаний або
вказаний неправильно, а також виділення частки в натурі (поділу).
Укладення таких угод є необхідним у випадках, передбачених законом
(стаття 67 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ), статті 88, 133
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) тощо).
Договір про визначення часток, зміну розміру часток є
невід'ємною частиною правовстановлювального документа. При цьому
нотаріус або підшиває один примірник такого договору до
правовстановлювального документа, або вчиняє на цьому документі
службову відмітку щодо посвідчення договору про визначення, зміну
розміру часток.
Договори про виділення частки в натурі з майна (поділ), що
підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі
документів, що стверджують право власності на таке майно. Крім
того, нотаріусу подається витяг з Реєстру прав власності на
нерухоме майно, а в населених пунктах, де інвентаризація не
проведена, - довідка відповідного органу місцевого самоврядування
або інший документ, оформлений у порядку, установленому чинним
законодавством, у якому визначені ідеальна частка, її вартість та
розмір, висновок щодо технічної можливості виділення цієї частки в
натурі (поділ) на місцевості, а також найменування та площа
приміщень, з яких складається частка.
Одночасно з посвідченням договору про виділення в натурі
(поділ) житлового будинку, будівлі, садиби або споруди нотаріусом
посвідчується договір про виділення в натурі (поділ) на місцевості
земельної ділянки. Для посвідчення останнього, поряд з іншими
документами, нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір
про спільну часткову власність на земельну ділянку.
Укладення договору про виділення частки в натурі (поділ)
припиняє спільну часткову власність. У посвідчувальному написі
нотаріусом зазначається про необхідність реєстрації прав за цим
договором у порядку, установленому чинним законодавством.
Договір про визначення, зміну розміру часток, виділення
частки в натурі (поділ) підлягає державній реєстрації в органах
бюро технічної інвентаризації, про що зазначається в
посвідчувальному написі.
Спори між учасниками спільної часткової власності щодо
визначення, зміни розміру часток, а також виділення частки
спільного майна в натурі (поділ) вирішуються в судовому порядку.

РОЗДІЛ 3
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ПРО
ВІДЧУЖЕННЯ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ, САДИБИ,
КВАРТИРИ, ДАЧІ, САДОВОГО БУДИНКУ, ГАРАЖА,
ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ, ІНШОГО НЕРУХОМОГО МАЙНА

60. Посвідчення договорів про відчуження житлового будинку,
садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням
указаного майна (стаття 55 Закону України "Про нотаріат"
( 3425-12 ).

61. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження
житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає
реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують
право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у
передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують
державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

62. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу,
садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються,
може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх
дублікатів:
нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви,
довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни;
спадковим договором;
свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з
публічних торгів;
свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні
(публічних торгах);
свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;
свідоцтвом про право на спадщину;
свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні
подружжя;
договором про поділ спадкового майна;
договором про припинення права на утримання за умови набуття
права на нерухоме майно;
договором про припинення права на аліменти для дитини у
зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
договором про виділення частки в натурі (поділ);
іпотечним договором, договором про задоволення вимог
іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
рішенням суду;
договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за
наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
Право довірчої власності підтверджується договором управління
майном.
Право власності на земельну ділянку фізичних та юридичних
осіб, а також право державної та комунальної власності
підтверджуються державним актом (стаття 126 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ).
Право власності на земельну частку (пай) фізичних осіб,
евакуйованих із зони відчуження, які відселені із зони безумовного
(обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а
також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які
зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації,
відселення або самостійного переселення були членами колективних
або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з
їх числа, які проживають у сільській місцевості, може бути
підтверджене трудовою книжкою члена колективного або іншого
сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченим
витягом з неї (5) при наявності в ній відповідного запису.

---------------
(5) Див. Закон України від 05.06.2003 N 899-IV ( 899-15 )
"Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок
власникам земельних часток (паїв)".

Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження,
відселення або їх самостійного переселення та членства в
колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві є
довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем
евакуації, відселення чи самостійного переселення про їх:
евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій,
що зазнали радіоактивного забруднення (6);

---------------
(6) Див. постанову Кабінету Міністрів України від 13.12.2001
N 1651 ( 1651-2001-п ) "Деякі питання реалізації громадянами, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на
отримання земельної частки (паю)".

членство в колективному або іншому сільськогосподарському
підприємстві, яке розміщувалося на території, що зазнала
радіоактивного забруднення.

63. Крім правовстановлювального документа на житловий
будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної
ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає
документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України "Про
надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та
оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на
спеціальних бланках" від 20 вересня 2002 року N 84/5 ( z0773-02 ),
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 вересня 2002 року
N 773/7061 (із змінами і доповненнями, унесеними наказом
Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2002 року N 92/5
( z0846-02 ), а в сільській місцевості, де інвентаризація не
проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування
з викладенням характеристики відчужуваного нерухомого майна.
Коли з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно
видно, що власник, наприклад, житлового будинку здійснив або
здійснює його перебудову чи прибудову, у тому числі перепланування
житлового будинку, переобладнання нежитлового приміщення в житлове
і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та
споруди без установленого дозволу або без належно затвердженого
проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим
порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає
подання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл
здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести
господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого
рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження
житлового будинку, власником якого здійснено таку перебудову,
прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі
та споруди.

64. Якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий
будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудоване (або
будується) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї
мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження
житлового будинку та іншого нерухомого майна.

65. Якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог
іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж
предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких
договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення
договорів відчуження.
Для посвідчення такого договору, відповідно до статті 38
Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ), іпотекодержатель
зобов'язаний за тридцять днів до укладення договору
купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які
мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи
вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір із
зазначенням ціни та інших умов, на яких продається предмет
іпотеки. У такому разі нотаріус, керуючись вимогами пункту 55 цієї
Інструкції, повинен упевнитись у тому, що іпотекодержатель
повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом
порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до витягу з
Державного реєстру застав рухомого майна.
Особи, які виявили бажання придбати предмет іпотеки
(відмовитися від права купівлі), повинні в тридцятиденний строк з
дня одержання повідомлення про продаж письмово повідомити
іпотекодержателя або нотаріуса про свій намір. Особа набуває
переважне право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя з
дня отримання іпотекодержателем або нотаріусом повідомлення про
згоду на купівлю предмета іпотеки.
Якщо в установлений строк відповідь на повідомлення від осіб,
які мають право переважної купівлі предмета іпотеки, не надійшла,
нотаріус може посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки
будь-якій іншій особі на розсуд іпотекодержателя.
Якщо особа, яка висловила згоду придбати предмет іпотеки,
ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору
купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5
днів після закінчення тридцятиденного строку, увстановленого для
надання такої згоди, вона втрачає право на придбання предмета
іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір
придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і
вимог.
Якщо повідомлень про згоду на придбання предмета іпотеки
надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки в
іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх
зареєстрованих прав чи вимог.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може
бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що
інші особи, які мають зареєстровані в установленому законом
порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати
надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет
іпотеки. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному
повідомленні відмітка органу зв'язку.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може
бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших осіб, які мають
зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на
предмет іпотеки, невідома. На ствердження цього факту повинен бути
поданий документ відповідного компетентного органу (довідкової
служби, адресного бюро тощо).
Ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою
між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнення згоди
щодо ціни продажу продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною,
не нижчою за встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується
відповідним актом про оцінку.
Договір купівлі-продажу є підставою для припинення іпотеки та
зняття заборони відчуження предмета іпотеки.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки є правовою підставою
для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було
предметом іпотеки.

66. При посвідченні договору викупу земельної ділянки (у разі
відсутності на ній житлового будинку, споруди та іншого нерухомого
майна, насаджень), що перебуває у приватній власності, для
суспільних потреб нотаріус вимагає подання відповідного рішення
органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим
або органів місцевого самоврядування. При посвідченні такого
договору нотаріус роз'яснює власникові земельної ділянки зміст
статті 146 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) та статті 350
Цивільного кодексу України ( 435-15 ), про що зазначається в
тексті договору.

67. Для посвідчення угоди про передачу права власності на
земельну ділянку нотаріусу, крім документів, передбачених пунктами
62, 71 цієї Інструкції, подаються заява власника земельної ділянки
та рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої
влади про згоду на одержання права власності на таку земельну
ділянку.

68. При посвідченні договорів купівлі-продажу земельних
ділянок державної та комунальної власності органами місцевого
самоврядування та органами виконавчої влади до їх розмежування
нотаріуси як правовстановлювальні документи приймають:
у межах населених пунктів - рішення відповідних органів
місцевого самоврядування, погоджені з відповідними органами
виконавчої влади;
за межами населених пунктів - розпорядження органів
виконавчої влади, прийняті за погодженням з відповідними органами
місцевого самоврядування.

69. Для посвідчення договору купівлі-продажу земельних
ділянок державної чи комунальної власності, після визначення їх
меж у натурі (на місцевості), нотаріусу, крім державного акта про
право власності, подається рішення відповідного органу місцевого
самоврядування або органу виконавчої влади. Таке рішення
(розпорядження) має відображати протокол про проведений аукціон
(конкурс). У разі якщо інформація, що міститься у рішенні
(розпорядженні), є недостатньою для посвідчення договору,
нотаріусу подається належним чином оформлений протокол про
проведений аукціон (конкурс).
Вимога щодо обов'язковості продажу земельних ділянок
державної та комунальної власності на конкурентних засадах не
розповсюджується на право викупу земельних ділянок, на яких
розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих
ділянок.

70. Договір про обмін земельними ділянками, які виділені
єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток
(паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
посвідчується нотаріусом за згодою всіх співвласників таких
земельних ділянок. Договір посвідчується між власниками, один з
яких виявив бажання використовувати належну йому земельну ділянку
самостійно. Предметом договору можуть бути земельні ділянки, які
відносяться до різних земельних масивів (7).

---------------
(7) Положення про порядок передачі у приватну власність
громадян не завершених будівництвом будинків садибного типу,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97
N 637 ( 637-97-п ) (із змінами та доповненнями).

71. При посвідченні договору про відчуження земельної ділянки
як самостійного об'єкта цивільних правовідносин нотаріус перевіряє
відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного
земельного кадастру. Перехід права власності на земельну ділянку
не припиняє встановленого обмеження (обтяження). Про встановлене
обмеження (обтяження) та його зміст нотаріус зазначає в тексті
договору.

72. При посвідченні правочинів про перехід права власності на
житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз'яснює сторонам
зміст статті 377 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) щодо
переходу права власності або права користування на земельну
ділянку (її частину), на якій вони розміщені, без зміни її
цільового призначення.

73. При посвідченні договору про відчуження житлового
будинку, споруди, квартири, дачі, садового будинку, гаража,
земельної ділянки, іншого нерухомого майна, належного дітям, а
також особам, визнаним недієздатними або обмежено дієздатними,
нотаріус керується пунктом 40 цієї Інструкції.

РОЗДІЛ 4
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ
НЕЗАВЕРШЕНОГО БУДІВНИЦТВА

74. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові
будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення
будівництва.
Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття
його до експлуатації, якщо це передбачено договором або законом.
Право власності на зазначене майно виникає з моменту
державної реєстрації, якщо це передбачено законом.
До завершення будівництва особа вважається власником лише
матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього
будівництва. Ці матеріали та обладнання можуть бути предметом
відчуження за умови надання нотаріусу відповідних
правовстановлювальних документів.
При посвідченні договорів відчуження недобудованого
нерухомого майна нотаріус як правовстановлювальний документ
вимагає подання рішення суду, що набрало законної сили, про
визнання права власності на недобудоване нерухоме майно.

75. У разі якщо власник недобудованого нерухомого майна набув
право власності на це майно до набрання чинності Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (01.01.2004), то це майно може бути
предметом відчуження.
При посвідченні договорів про відчуження такого майна
нотаріус перевіряє ті самі обставини і вимагає ті самі документи,
що й при відчуженні житлового будинку, споруди, квартири, дачі,
садового будинку, іншого нерухомого майна, завершеного
будівництвом, крім витягу з Реєстру прав власності на нерухоме
майно чи довідки, виданої відповідними органами місцевого
самоврядування у місцевості, де інвентаризація не проведена.

76. Посвідчення договорів про безоплатну передачу в приватну
власність громадян не завершених будівництвом будинків садибного
типу, що споруджувалися (споруджуються) за рахунок коштів Фонду
для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення, здійснюється
нотаріусом на підставі рішення обласної або районної державної
адміністрації за місцем переселення у порядку, установленому
чинним законодавством (7).

---------------
(7) Положення про порядок передачі у приватну власність
громадян не завершених будівництвом будинків садибного типу,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97
N 637 ( 637-97-п ) (із змінами та доповненнями).

77. Нотаріус відмовляє у посвідченні договору відчуження
об'єкта незавершеного будівництва, придбаного шляхом приватизації,
а також земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт (стаття
19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів
незавершеного будівництва" ( 1953-14 ). При цьому нотаріус
роз'яснює сторонам, що договір про відчуження може бути
посвідчений після завершення будівництва, уведення об'єкта в
експлуатацію та отримання в установленому порядку свідоцтва про
право власності на цей об'єкт нерухомого майна.

РОЗДІЛ 5
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ РЕНТИ

78. Договори ренти посвідчуються нотаріусами з дотриманням
загальних правил посвідчення договорів відчуження.

79. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти
передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин
сторін щодо передачі майна застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, - положення
про договір дарування. У цьому разі правила статті 362 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) не застосовуються.

80. Текст договору ренти обов'язково повинен містити:
найменування сторін за договором; предмет договору; умови, на яких
майно передається під виплату ренти; форму та розмір ренти; строки
виплати ренти; відповідальність платника за прострочення ренти;
право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти;
право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти;
ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що передається
під виплату ренти.

81. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому
під виплату ренти, лише за письмовою згодою одержувача ренти.
У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, яке
передане під виплату ренти, крім істотних умов договору
відчуження, обов'язково зазначається про перехід обов'язків
платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови
договору ренти.

РОЗДІЛ 6
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
(ДОГЛЯДУ) ТА ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ УТРИМАННЯ

82. Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються
нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів
відчуження.
При посвідченні договорів довічного утримання не
застосовуються правила статті 362 Цивільного кодексу України
( 435-15 ).
Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може
бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.
Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду)
може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

83. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що
належить їм на праві спільної сумісної власності, договір
довічного утримання (догляду) може бути посвідчений після
визначення частки цього співвласника у спільному майні або
визначення порядку користування цим майном між співвласниками.

84. У тексті договору довічного утримання (догляду)
обов'язково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати
відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види
догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого, та
визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка
встановлюється за згодою сторін.
У разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або
третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за
договором довічного утримання (догляду), у тексті договору
зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій
відчужувач або третя особа має право проживати.

85. При посвідченні договору довічного утримання (догляду)
накладається заборона відчуження майна в установленому порядку,
про що робиться напис на всіх примірниках договору.

86. У разі смерті фізичної особи - набувача за договором
довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців
або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду)
нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього
договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис
з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного
органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.
Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору
довічного утримання (догляду) первинний правовстановлювальний
документ на майно або його дублікат, який міститься у справах
нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору
довічного утримання (догляду) цей правовстановлювальний документ
(або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу
для перереєстрації.

87. Обов'язки набувача за договором довічного утримання
(догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право
власності на майно, що було передано відчужувачем.
Якщо спадкоємці відмовились від прийняття цього майна або
якщо в набувача немає спадкоємців, договір довічного утримання
(догляду) припиняється, відчужувач за його заявою набуває право
власності на майно, що було предметом договору.
У разі ліквідації юридичної особи - набувача, за умови
відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та
письмової заяви відчужувача припиняє дію договору довічного
утримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний
правовстановлювальний документ.
На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний
напис про припинення дії договору з посиланням на статтю 758
Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

88. Розірвання договору довічного утримання за згодою сторін,
у тому числі внесення змін до договору, оформлюється нотаріусом за
правилами, викладеними в пункті 49 цієї Інструкції.

89. На підставі договору про розірвання договору довічного
утримання (догляду) або внесення до нього змін щодо заміни речі,
яка була передана за договором, на іншу річ, переходу прав та
обов'язків за цим договором до спадкоємців (правонаступників)
набувача майна нотаріус уносить відповідні зміни до Єдиного
реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

90. Подружжя має право укласти договір про надання утримання
одному з них, у якому визначаються умови, розмір та строки виплати
аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.
При посвідченні договорів про надання утримання нотаріус
повинен додержуватись правил статей 75-78, 82 Сімейного кодексу
України ( 2947-14 ).
Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано,
вправі укласти договір про припинення утримання взамін набуття
права власності на житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно
або одержання одноразової грошової виплати.
Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має
бути нотаріально посвідчений і підлягає державні реєстрації
(стаття 89 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ).
У разі розірвання договору про утримання у зв'язку з
одержанням одноразової грошової виплати обумовлена грошова сума
має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори чи
приватного нотаріуса до посвідчення договору.

РОЗДІЛ 7
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ЗАСТАВИ (ІПОТЕКИ)

91. Договори застави (іпотеки (8) ) нерухомого майна
(житлового будинку, садиби, квартири, садового будинку, гаража,
інших будівель та споруд, підприємства чи його структурного
підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень тощо)
підлягають нотаріальному посвідченню. ( Абзац перший пункту 91 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5
( z0644-04 ) від 24.05.2004 )

---------------
(8) Див. Закон України від 05.06.2003 N 898-IV ( 898-15 )
"Про іпотеку".

Правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та
морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти.
Посвідчення договорів застави (іпотеки) нерухомого майна
здійснюється за місцезнаходженням цього майна або за
місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця, космічних
об'єктів - за місцем їх реєстрації. ( Абзац третій пункту 91 в
редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 ( z0644-04 ) від
24.05.2004 )

92. Текст договору застави повинен містити такі істотні
умови:
1) для заставодавця та заставодержателя - юридичних осіб
відомості про:
для резидентів - найменування, місцезнаходження та
ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та
організацій України;
для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу,
де зареєстровано особу;
для заставодавця та заставодержателя - фізичних осіб
відомості про:
для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу
постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний
номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та
інших обов'язкових платежів;
для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по
батькові (за наявності), громадянство, адресу постійного місця
проживання за межами України;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок
його виконання;
3) опис предмета договору застави, достатній для його
ідентифікації, та(або) його реєстраційні дані, а також будь-які
інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути
досягнута згода (спосіб реалізації заставленого майна, проведення
аудиторської перевірки, страхування предмета застави, накладання
заборони відчуження тощо).
Іпотечний договір, крім цього, повинен містити посилання на
можливість випуску заставної.
У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове
призначення.
Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне
зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа.
Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам,
установленим для договору іпотеки, та вимогам, установленим
законом для договору, який визначає основне зобов'язання.

93. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до
законодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке
може бути звернено стягнення.
Заставою може бути забезпечене виконання дійсного
зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в
майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий
характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом
(наприклад, право на отримання аліментів тощо).
Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності,
приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові
комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що
перебувають у процесі корпоратизації.

94. Договір застави має похідний характер від забезпеченого
нею зобов'язання.
За згодою сторін, з дотриманням правил, передбачених пунктом
43 цієї Інструкції, до договору застави можуть бути внесені зміни,
якщо вони випливають з тексту чи змісту основного зобов'язання, що
забезпечується заставою (наприклад, продовження строку кредитного
договору, збільшення суми основного боргу за договором тощо), у
тому числі заміни предмета застави. Угода про внесення змін та
доповнень до договору застави є його невід'ємною частиною.
Унесення змін до договору застави не допускається у разі
припинення забезпеченого заставою зобов'язання, заміни
зобов'язання іншим зобов'язанням, що виникло після укладення
договору застави, включення іпотеки до іпотечного пулу (9), а
також у разі наявності заставної тощо.

---------------
(9) Див. Закон України від 19.06.2003 N 979-IV ( 979-15 )
"Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати".

Після оформлення заставної зміни і доповнення до іпотечного
договору можуть уноситись лише після її анулювання у порядку,
установленому Законом України "Про іпотеку" ( 898-15 ). У цьому
випадку на підтвердження факту анулювання заставної нотаріусу
подається відповідний витяг з Державного реєстру застав нерухомого
майна.

95. Сторонами договору застави (заставодавцем і
заставодержателем) можуть бути фізичні та юридичні особи, держава.
Іпотекодержателями земельної ділянки сільськогосподарського
призначення можуть бути лише банки, які відповідають вимогам,
установленим законодавством України (стаття 133 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ).
Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який
має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених
законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку
передав майно і право застави на це майно, або третя особа
(майновий поручитель).

96. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації,
посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які
підтверджують право власності на майно, що заставляється, та, у
передбачених законодавством випадках, державної реєстрації прав на
це майно.
Договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майнових
прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності
заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєст